СТРАТЕГІЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДЛЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Анотація

Динамічні зміни у суспільно-економічному житті України безпосередньо вплинули і внесли зміни безповоротнього характеру на ситуацію і у вищій школі. Приєднавшись до Болонського процесу, Україна зобов’язана реалізувати основні цілі Болонської декларації. Таким чином виникає термінова потреба модернізації вищої школи, через необхідність виходу на якісно новий рівень, що дало б можливість готувати високоосвічених конкурентоздатних фахівців. Але чомусь якісні зміни в реформуванні вищої школи непомітні, не дивлячись на очевидний рух у необхідному напрямі. Тому нам нагально важливо вибрати потрібний шлях розвитку вищої школи, який послідовно і концептуально приведе до потрібного результату. Покласти в основу розвитку системи вищої освіти потрібно саме реформування самих університетів. В статті розглянуті теоретичні та прикладні положення злагодженого розвитку та державного регулювання діяльності вищих закладів освіти. У сфері вищої освіти соціальна природа відносин та зростаюча залежність вищих начальних закладів від економічних факторів вимагають формування механізмів державного регулювання, адекватних ринковим умовам, та вироблення нової регуляторної державної освітньої політики, яка б спрямовувала зусилля вищої освіти на послідовне підвищення її конкурентоспроможності. Під час дослідження використано математичне моделювання фінансово-інвестиційного забезпечення ВНЗ державної форми власності, саме на базі якого можна отримати достатньо повне уявлення про ризики у процесі прийняття управлінських рішень, що справляє досить позитивний вплив на діяльність ВНЗ та їх економічний стан, а також скласти прогноз їхнього розвитку, оцінити можливості впливу на дані явища та обгрунтувати рекомендації для освітньої політики з їхньої нейтралізації або прискореного розвитку. За першого підходу використано математичну модель, за якою можна буде визначити скільки спеціалістів престижних спеціальностей має готувати вищий навчальний заклад задля забезпечення загальної максимальної ефективності підготовки спеціалістів. За другого підходу використано математичну модель, що розглядає оптимальний розподіл державних коштів серед суб’єктів господарювання на рівні закладу вищої освіти з врахуванням впливу вагових коефіцієнтів моделі.